Майже 2 доби в нашому ЖК в Києві не було світла, води, опалення, Інтернету і мобільного зв’язку… І знаєте шо?
Слова дівчини з Києва.
”Майже 2 доби в нашому ЖК в Києві не було світла, води, опалення, Інтернету і мобільного зв’язку. Оскільки немає газу, а тільки електро плити, то й готувати ми не могли.
ЖК в нас дуже «молодий», мені здається 80% сімей з маленькими дітьми. І відповідно з маленькими тваринками. У дітей не було ані уроків, ані тренувань, ані гуртків.
Я піднялась на 13 поверх вже стільки разів, шо дупа моя як горіх, але мабудь кокосовий.
І знаєте шо?
Ми адаптувалися. Дітки читають і роблять уроки з фонариками. Замість освітлення в залі – гірлянда на батарейках. Свічки, суха їжа, яка не псується, запаси води.
Магазини і кав’ярні працювали на генераторах і кормили людей. Ніхто не закрився!
Люди гуртувалися і їздили в бювет набирати воду. Ввечері діти бавилися на майданчику, грали в сніжки. А вночі, попри льодяний дощ, комунальники виправляли і ремонтували все, що накоїли ті окупанти.
А на другий день блекауту люди так ломилися на роботу, шо зламали двері метро на Видубичах.
Ніякої паніки, всі роблять що мусять робити і навіть більше.
Як воно жити декілька днів в 18 сторіччі? Складно, звісно.
кажуть що ті шо нас обстрілюють, вважають, що таким чином ми будемо згодні домовлятися. А в мене тільки одна думка була всі ці дні: Господи, аби не почали домовлятися. Ми були цілковито відрізані від новин і не знали що коїться, але Боже, тільки не йдіть на поступки!
Відсутність світла, води, опалення, все можна пережити. Аби тільки без вас.
Без вас всіх – гарних і поганих, тих, хто випускає ракети і віддає наказ їх застосовувати, хто «за мир і щоб не було війни», хто тихо сидить мовчки і поза політикою. Хто в москві або якомусь ще срані сидить в кафе в той час як мами в українських містах не можуть помити дітей і накормити.
В той час як в реанімації зникає світло, ви падли плануєте новорічну відпустку.
Вода, опалення, світло, їжа і їх відсутність – проблема, яку можна вирішити.
В моєї бабушки були дуже влучні вирази, вона казала в деяких випадках «гиджуся»
Київ тримається і буде триматися
Слава ВСУ, людям України, і енергетикам, комунальникам, ДСНС, лікарям і поліцейським!”
І тут в мене сльози. Мені пощастило-я народилася в Україні. Я – Українка!”
Зі сторінки Валентини Пасічник.
