Події

“Мама не знала й коли дізналася, плакала”: українка слідом за батьком та братом приєдналась до ЗСУ, історія сміливої дівчини

На початку війни, тоді ще 19-річна Йордана, дочекалася рідного брата, який перебував в іншій області, і разом із ним пішла у військкомат.

Йордана, яку в армії називають “Солдат Джейн”, служить у 128-ій окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. На момент початку повномасштабної війни дівчині було лише 19 років, зараз їй 21. Вона родом із Волині, де навчалася та працювала у Луцьку до війни.

Історію військовослужбовиці розповіли на сторінці Закарпатського легіону у Facebook. politeka.net

Військова каже, що в її сім’ї багато хто служив в армії. Ще її дідусь брав участь у Другій світовій війні, дійшов до Берліна, отримавши осколкове поранення, а двоюрідний дідусь був кадровим військовим. Батько військової воював у АТО і знову приєднався до ЗСУ з початком повномасштабного вторгнення, але згодом був звільнений через проблеми зі здоров’ям.

На початку війни Йордана дочекалася рідного брата, котрий був у іншій області, і разом із ним пішла у військкомат. Вона наполягла на тому, щоб її мобілізували як добровольця, почавши свою службу в місцевому військкоматі, звідки перейшла до бойової частини — 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді.

“У військкоматі знали мою маму. Спитали, чи вона в курсі про моє рішення. Я відповіла, що так, щоб мене взяли на службу. Мама не знала й коли дізналася, плакала. Але потім прийняла моє рішення — у нашій сім’ї так заведено”, — розповідає військовослужбовиця.

Спочатку Йордана працювала стрільцем-санітаром у піхоті, беручи участь у визволенні Херсонщини та обороні Бахмута, проживаючи в траншеях та бліндажах. Потім вона перейшла до підрозділу БпЛА, де зараз працює з дронами, виїжджаючи на позиції неподалік від ворога.

“Як би важко не було в армії, мені немає про що шкодувати. Я зустріла тут багатьох цікавих людей, своїх товаришів, із котрими воюємо й проживаємо життя по факту. Найважче в армії втрачати людей. Дружиш із товаришем, потім він гине при штурмі, а ти жива. Це дуже важко. Усе інше можна пережити. За що воюю особисто я? За своїх — батьків, братів, сестер, племінників. У мене велика родина і я хочу для неї кращого майбутнього”, — додала Йордана.