Події

“Мамо, тiтка Люда від нас тоpт ховала! А ще ковбасу і pибу!”: Піcля того, що pозповіли дiти, я оcтаточно pозчарувалась в невістці

Усі довкола завжди випитували, як мені вдалося впродовж усього життя зберегти такі гарні стосунки з братом. А я й не думала, що може бути інакше.

Ми з братом Данилом змалку були не розлий вода. Хоча він і старший за мене на два роки, та ми завжди гралися разом, мали спільні інтереси. Я пишалася, що маю поряд справжнього захисника. І мама завжди нам казала:

– Ви – найрідніші, хай би що довкола було, підтримуйте один одного.

З цією думкою я жила завжди. Згодом ми виросли, вивчились. Так життя склалося, що першою взяла шлюб я. Мій чоловік Максим простий, але дуже добрий. Зараз в нас двійко дітей.

А чоловік мій вже два роки служить. Самий пішов в перші дні війни. Думав, буде в ТРО в нашому місті, та вже понад рік на нулі.

Брат надзвичайно радів, що дядьком став. Він дуже любить моїх дітей. Змалку з ними залишається, а відколи Максима нема підтримує усім чим може. Та рік тому Данило одружився. За ним чимало дівчат бігало, ще б пак, має власний бізнес, неабиякого успіху досяг.

Довго шукав кохання, та нарешті зустрів Люду. Розписалися вони мало не відразу. Дівчина не проста, та він її кохає і це найголовніше. Наразі вони планують дітей. Та доки їх нема брат охоче кличе в гості племінників. Вони так радіють, адже в нього будинок, двір і басейн.

Та нещодавно, коли діти повернулись від Данила, донька зізналась:

– Мамо, тітка Люда від нас торт ховала! А ще ковбасу і рибу!

– Та не може бути такого!

– Чесно. Ми забігли в кімнату, на столі був торт, шматок великий, майже половина. А тітка його заховала.

– Я сказала, що хочу скуштувати.

– А вона заборонила. А ще наказала в холодильник не лізти. Згодом ми все ж зазирнули, а там ковбаса дорога і риба червона. А нас навіть не пригостили. Лиш печиво і яблука дали.

Через цю інформацію я неабияк засмутилась. Чи Люда не розуміє, що це діти. Вирішила відразу ж їй зателефонувати.

– Тобі що, торта шкода?

– То для моїх подруг, я чекала їх в гості.

– Так, а хто важливіше?

– Ой, я тебе прошу, твої діти, наче сарана, щойно заходять і все з’їдають. Виховуй їх хоч трішки, щоб нормально поводились в гостях.

Після цієї розмови я вирішила, що більше мої діти не ходитимуть до брата. Через якийсь час Данило спитав, що ж трапилось. Я пояснила все, як є. І він посварився з Людою страшенно. Мені, звісно, шкода, але нехай знає, що сім’я – це найголовніше.

А ви як гадаєте, чи правильно Люда зробила? Як би ви на моєму місці вчинили?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Джерело