Мобілізували батька, а син потрапив в інтернат: як склалася доля хлопчика, за якого переживала вся Україна

Після мобілізації батька 14-річний підліток з Кривого Рогу зателефонував до поліції, опинився у дитячому притулку, а згодом попросився до чужої родини — щемливі подробиці.

Стали відомі подробиці резонансної історії, яку взимку обговорювали у суспільстві та на яку тоді різко відреагували у Офісі омбудсмена — у лютому 2026 року по допомогу до поліції звернувся 14-річний хлопчик Микита із Кривого Рогу після того, як залишився наодинці дома через те, що його батька мобілізували. За словами оточення цієї родини, чоловік, який є єдиним родичем для свого сина, пішов до ТЦК по повістці, але, не маючи відстрочки, був одразу мобілізований. Дитину незабаром було відправлено до інтернату.

Як з’ясувалось, певна кількість людей, котрі знають цю родину, не залишились байдужими та доклали зусиль, щоб дитина не перебувала у притулку, а росла у більш комфортних умовах. Іншими словами, оточення цієї родини власними зусиллями почало шукати родину, де б дитина могла тимчасово перебувати — поки батько цього хлопчика служить та одночасно з цим доводить у суді, що мати хлопчика, яка мешкає за кордоном, не цікавиться долею підлітка.

На тимчасове виховання абсолютно чужу дитину взяла до себе у родину мешканка Дніпропетровщини та депутатка облради Аріна Пустова, яка має власну 16-річну доньку.

В коментарі для ТСН.ua Аріна Пустова повідомила, що на початку цього року дізналась про випадок із хлопчиком від знайомих її знайомих.

«Одного дня мені зателефонували знайомі знайомих і розповіли про те, що було мобілізовано їхнього знайомого. Я є головою комісії з охорони здоров’я, дитинства та материнства у Дніпропетровській області. До мене звернулись з питанням про те, що загубилася дитина. Тобто батько хлопчика, після того як був мобілізований, не знав, куди поділась дитина (хлопчик у той момент вже був відправлений до інтернату). Тато про це не знав, переймався долею дитини. До цього чоловік телефонував синові та сказав викликати поліцію, тому як сам не зможе повернутися додому. Хлопчик викликав поліцію, правоохоронці тоді приїхали та відвезли його до дитбудинку, до реабілітаційного центру. Тоді я розшукала дитину і повідомила чоловікові, що з сином все добре», — розповіла нам Аріна Пустова.

Далі, за її словами, вона захотіла їздити провідувати цього хлопчика, тому як у нього, крім батька, нікого з рідних не було.

«Бабуся і тітка, про яких повідомляла соцслужба — ці жінки, наскільки я зрозуміла, не підтримують з дитиною ніяких відносин. Мати — за кордоном. Коментувати їхнє ставлення я не буду. Мене ця ситуація сколихнула. Я сама росла без батьків, свого часу дуже боялася потрапити до дитбудинку. Я почала їздити до цього хлопчика, привозила йому смаколики. Там побачила, що робиться все у межах можливого для дітей. Хлопчик мав наміри дочекатись батька у дитбудинку, сподівався, що цей процес не буде довгим, але все виявилось інакшим. Потім сказав, що хоче до нас, у нашу родину», — каже пані Аріна.

За її словами, після низки таких відвідувань вона поспілкувалась з батьком хлопчика та отримала від нього згоду на те, щоб хлопчик тимчасово мешкав у її родині.

«Потім звернулася з офіційним проханням до соцслужби про те, що хочу надати дитині тимчасовий захист. Повідомила, що я просто маю можливість, що моя родина це підтримує. Повідомила про те, що ми маємо всі умови для цього. Зазначу, що не йдеться про опіку, а лише про тимчасовий захист. Мені тоді категорично відмовили та повідомили, що чекають на матір хлопчика. Вона обіцяла приїхати. Я повідомила соцслужбі, що у дитини буде окрема кімната та всі умови. Згодом мені відповіли, що мати дитини не надала своєї згоди, тому нехай хлопчик краще перебуває у дитбудинку. Мене це дуже обурило. Коли у батька хлопчика була можливість приїхати, він написав заяву про те, що згодний на те, щоб я брала участь у вихованні його сина. Це все оформлено тепер нотаріально. Після цього у соцслужби не було іншого вибору — вони приїхали перевірити умови, переконалися, що є окрема кімната, у якій хлопчик може жити. Їх все влаштувало і вони склали позитивний акт», — розповідає Аріна Пустова.

Далі, за її словами, батько хлопчика повернувся на службу.

«А хлопчик залишився з нами після двох місяців перебування у реабілітаційному центрі. У перший день, коли я запитала у нього про те, чого б він хотів скуштувати, сказав, що любить смажену картоплю. Я насмажила цієї картоплі, яку полюбляє, до речі, і моя 16-річна донька. Хлопчина із задоволенням їв цю картоплю як кажуть за обидва щокі. Тоді він сказав таку фразу: „Якби нас так годували у реабілітаційному центрі, то всі діти були б задоволені“. Було помітно, що він кайфував від домашньої їжі. Він повернувся до занять з футболу. Він був у захваті, але перші три дні майже не виходив зі своєї кімнати. Пізніше я зрозуміла, що після дитбудинку йому захотілося просто побути на самоті», — розповіла вона.

Мобілізація батька: що далі

За словами Аріни Пустової, на середину лютого 2026 року в суді було призначено розгляд справи, в рамках якої батько хлопчика намагався довести факт самостійного виховання дитини. На думку депутатки, можливо, через некваліфіковані дії адвоката тоді питання не вирішилося.

«Зараз батька хлопчика супроводжує інший адвокат. У суді є справа про позбавлення батьківських прав матері хлопчика. Наскільки я знаю, вже було попереднє слухання і служба у справах дітей надала попередній погоджувальний висновок. Я так розумію, що невдовзі може бути рішення суду. У разі позитивного рішення батько хлопчика зможе розпочати процес звільнення зі служби. Він постійно спілкується з сином, контролює його навчання, а коли має можливість приїхати до Кривого Рогу, то, звісно, забирає дитину до себе», — каже Аріна Пустова.

Безпосередньо про свою родину вона каже, що є мамою 16-річної дівчинки.

«Донька нас зрозуміла як батьків. Микита займається футболом, моя донька — карате. Був момент, що діти не могли розібратися, хто до кого поїде на змагання, бо вони, змагання, були в один і той же час. Донька переживає тепер за Микиту, коли він, наприклад, довго не бере слухавку…»