Події

Мужня українка врятувала більше сотні осіб від депортації: “Люди з двомісячними дітьми виходили надвір”

62-річна мешканка Гостомелю Тетяна Скіба стала справжньою героїнею у перші дні повномасштабної війни.

Як передає Факти , вона врятувала понад сотню місцевих мешканців, підтримувала людей, облаштувала підвал та не дала окупантам обдурити місцевих мешканців. politeka.net

Її чоловік Юрій був тим, хто зняв на телефон політ російських гелікоптерів, які потім бомбардували гостомельський аеродром. Але виїжджати Тетяна та Юрій не захотіли: не могли покинути хату та переляканих сусідів.

— Як я могла поїхати, якщо я зразок для всіх людей у ​​цьому домі?

25 лютого бої точилися прямо біля їхнього будинку. Тоді Тетяна згуртувала людей та відкрила для всіх підвал. Разом вони його й прибирали. Згодом навіть облаштували цілий медпункт, бо люди або хворіли або отримували поранення.

“У нас тут була медсестра Оля, яка надавала допомогу всім: і психологічну, і фізичну”, – розповідає Тетяна.

Тоді вирішили готувати одну спільну їжу на всіх 46 людей, які мешкали у підвалі. Найкраще це було робити у квартирі Тетяни, бо вона ще мала газ.

Готували, розповідає жінка, все: приносили, що могли і всі жіночі руки ставали готувати. Розподіляли працю, щоб кожен за щось відповідав.

Якось двір заїхали БТРи та танки росіян. Зайшли до під’їзду, знайшли Тетяну та запитали: “Хто головний?” А головною була вона. Жінка вийшла до росіян, а чоловікам наказала сидіти у підвалі — невідомо, що зробили б окупанти з ними.

Тетяна розповідає, як росіянин Дмітрій відвів її убік та почав переказувати методички Кремля.

“Він каже: “Ваша влада вас покинула, вона знала, що тут будуть бої, і не вивезла мирних звідси. Я пропоную вам евакуацію до Білорусі”. Але я йому не повірила. Тільки попросила час на роздуми.

Повернулась до своїх та попередила, що це може бути пастка. Ми нікуди не поїдемо. В іншому підвалі вже почали складати якийсь список для евакуації – я розірвала його”, – каже жінка.

Коли окупант удруге викликав Тетяну, вона заявила: ніхто нікуди з дому не виїде.

9 березня був перший “зелений коридор” із міста. Люди з двомісячними дітьми виходили надвір, коли над ними розривалися снаряди. Жінка розповідає, що тоді буквально все довкола палало, у кожному приватному секторі стояв ворожий танк чи БТР.

Але люди вибралися. Тетяна радіє, що тоді не дозволила ні собі, ні іншим сісти на автобуси росіян: невідомо, чи повернулися б вони ще колись додому.