Цікаво, що Україна атакує НПЗ переважно у географічно європейській частині Росії, але гострі наслідки ми спостерігаємо аж за тисячі кілометрів, у далекій Читі. Як пояснив 24 Каналу виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, такий розвиток подій є зрозумілим і логічним.

Чому пального немає навіть на Далекому Сході?

За словами економіста, перша причина для цього – зрозуміла. Для того щоб забезпечити внутрішньоросійське споживання хоча б на мінімальному рівні, обсяги виробництва з нафтопереробних заводів Далекого Сходу перенаправляють у центральну частину Росії. Адже там знищено більше потужностей.

Але є ще один, не такий очевидний, момент, про який варто згадати. У 2025 році рівень знищення російських НПЗ становив приблизно 12%. Починаючи з липня, коли йде пік споживання, це призвело до того, що у Росії виник локальний дефіцит бензину, який покривали завдяки імпорту.

“Росія завозила 250 тисяч тонн світлих нафтопродуктів в місяць. Їх брали з Білорусі, Казахстану, Китаю. Далекий Схід у пік споживання, коли не вистачало пального, забезпечували китайські НПЗ”, – пояснив виконавчий директор Економічного дискусійного клубу.

Цьогоріч через блокування Ормузької протоки й дефіцит нафти на світовому ринку – Китай заборонив експорт нафтопродуктів у будь-які країни. Щомісяця Росії потрібно завозити понад пів мільйона тонн – це вдвічі більше, ніж у 2025 році.

Отже, сьогодні склалася ситуація, коли росіяни не можуть перекрити дефіцит, який потрібно завозити через імпорт. Яскравий приклад цього – Далекий Схід. Минулого року його забезпечував Китай, а тепер росіяни шукають хоч якусь альтернативу в Індокитаї, Південно-Східній Азії, щоб перекрити внутрішнє споживання.

Основна причина всього – це те, що Україна влучає своїми дронами по НПЗ. Загальний обсяг влучань сьогодні на рівні 40%, а падіння переробки становить 25 – 30%,
– підкреслив Олег Пендзин.

Варто згадати, що у липні починаються осінньо-польові роботи. Можуть виникнути серйозні питання щодо виробництва продовольства на друге півріччя. До того ж забезпечення продовольством віддалених регіонів Росії напряму пов’язане з автомобільним транспортом.

Країна-агресорка має лише дві потужні залізничні гілки, всі інші постачання здійснюються автомобілями. Тож коли ми говоримо про нестачу пального, то мовиться не лише про черги на заправках, але й про проблеми із забезпеченням життєво необхідними ресурсами ті регіони, які самі їх не виробляють.