Перехоплювачі реактивних “Шахедів” були “готові” ще взимку: що з ними сталось

Перехоплювачі реактивних “Шахедів” на полігоні працювали, але в бою виникли нові проблеми. “Флеш” розповів, чого їм бракує для успішної протидії.

Українські виробники ще взимку заявляли про готовність перехоплювачів для реактивних “Шахедів”, однак бойові випробування виявили низку проблем, які не були помітні на полігоні. Йдеться зокрема про маневреність, захоплення цілі, наведення та керування апаратом на великій швидкості. Про це повідомив радник президента з питань розвитку технологічних напрямів оборони Сергій Бескрестнов “Флеш” в інтерв’ю виданню Radio NV, передає УНІАН.

За словами Бескрестнова, ще взимку на нараді, яку скликав тодішній міністр оборони Михайло Федоров, зібралися всі виробники перехоплювачів. Тоді всі вісім компаній заявили про готовність своїх розробок і стверджували, що апарати вже літають та мають достатню швидкість.

“Ми почали розпитувати, на якій стадії їхні рішення, і всі вісім компаній сказали: у нас усе готово, рішення є, літає, ми протестували, швидкість достатня, усе буде добре”, – пригадує Флеш.

На думку радника президента, однією з проблем стала відсутність постійного контролю за розробниками та регулярних перевірок їхніх рішень у реальних умовах. Тоді реактивних “Шахедів” було ще недостатньо, щоб повноцінно перевірити перехоплювачі під час практичного застосування.

“Вони відповідали, що все добре, все працює, можуть навіть показати. А реактивних “Шахедів” тоді було ще мало, щоб показати на практиці, як усе відбувається. На полігоні показали: літає. У цьому й була проблема”, – зазначив він.

Чому складно виготовити перехоплювач

Ключове технічне питання полягає не стільки у швидкості апарата, скільки в його здатності змінювати траєкторію та утримувати ціль під час переслідування. Двигуни, за словами Бескрестнова, можна придбати за кордоном, тоді як створення повноцінної системи перехоплення значно складніше.

“І літачок, який просто швидко летить по прямій, зробити нескладно. Складно зробити літак маневреним, щоб він міг іти за “Шахедом”. Ми розуміємо: коли в нас з’являться перехоплювачі, “Шахеди” почнуть ухилятися – змінювати висоту, робити в польоті інші фігури. А реактивні “Шахеди” набагато маневреніші за звичайні. Тому перехоплювачу потрібні швидкість, маневреність і канал керування, бо на великій дистанції з радіокеруванням виникають інші виклики”, – зазначив він.

Окремою проблемою є фінальний етап ураження цілі. За словами експерта, на високих швидкостях оператору складно самостійно забезпечити необхідну точність. Тому система має автоматично розпізнавати ціль та коригувати рух перехоплювача.

“Потрібні автоматичне захоплення цілі машинним зором і автоматичне донаведення”, – наголосив Бескрестнов.

Під час бойових перевірок, за словами Флеша, з’ясувалося, що між успішним польотом на полігоні та реальним застосуванням є принципова різниця. У бойових умовах виробникам довелося вирішувати питання маневреності, керування, запуску, захоплення цілі та витрати пального.

“Я розумію виробників. Вони зробили літачки, випробували їх на полігонах: літачки літають, швидкість достатня, керування на полігоні є, лишилося поставити бойову частину. А коли почали тестувати в бойових умовах, посипалися питання: яка маневреність, яке керування, як запускати, як захоплювати ціль, скільки потрібно пального, що ще потрібно. Зробити конструкцію, яка просто швидко літає, – найлегша частина”, – наголосив він.

Чому перехоплювачі поки не можна просто замовити тисячами

Масове замовлення таких апаратів потребує попередньої перевірки не лише самої конструкції, а й того, наскільки просто нею можуть користуватися різні підрозділи. За словами Бескрестнова, одиничний успішний запуск ще не означає, що систему можна масштабувати на всю країну.

Перед масштабуванням, наголошує Флеш, необхідно провести фінальне бойове тестування та переконатися, що комплекс буде надійним для різних екіпажів – від фахівців СБУ до бійців територіальної оборони. Також важливо, щоб його можна було без складнощів обслуговувати, запускати та використовувати в бойових умовах.

“Спершу потрібне фінальне бойове тестування. Ми маємо бути на 100% певні, що рішення, яке ми пропонуємо, працюватиме в будь-якого екіпажу: і у фахівців СБУ, і в бійця тероборони… І нам потрібен продукт, простий у використанні й надійний: щоб його можна було обслуговувати, запускати, керувати ним. У цьому завдання. Перш ніж вбухати мільйони, потрібен реально робочий зразок. Бо показати на тестах, що якийсь екіпаж спецпризначення зміг щось зробити, – це тільки частина справи”, – каже Флеш.

Водночас після підтвердження працездатності готового рішення нарощування випуску, за оцінкою Бескрестнова, не повинно стати головною проблемою. Він вважає, що виробники зможуть швидко збільшити обсяги, якщо буде готовий і перевірений зразок та забезпечене фінансування.

“Будь-який виробник здатен наростити випуск, це питання фінансів. Якщо є діючий зразок, у якому ми певні на 100%, знайти комплектуючі й замовити їх – справа короткого часу. Уся країна розуміє, наскільки це важливо”, – додав він.