“При Брежнєві – по 90 років”: Скільки насправді жили люди в найкращі часи СРСР, – журналіст

“Ех, люди зараз помирають зовсім молодими… Довели народ… Не те що в СРСР, при Брежнєві, коли по 90 років жили…”. Доводилося чути такі розмови? Я почув сьогодні від знайомої жінки, дуже навіть недурної й без фанатичного “совкового” блиску в очах. Почав заперечувати і наводити факти. Не дуже повірила. І даремно. Ловіть правду”, – пише журналіст Павло Бондаренко на своїй сторінці у соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:

“У часи СРСР найвища тривалість життя була в 1965 році, але вона “не дотягувала” навіть до 70,5 років. Потім почала плавно, але стрімко падати:

у 1970 році, на столітній ювілей від дня народження Леніна, вона вже “не дотягувала” до 69,5 років;

у 1977 році, на шістдесятирічний ювілей жовтневого перевороту, трохи перевищувала 68 років;

у 1980 році Московської олімпіади і старечої деменції Генерального секретаря ЦК КПРС, Маршала Радянського Союзу, чотири рази Героя Радянського Союзу, лауреата Ленінської премії, видатного письменника і прочая, і прочая – Леоніда Ілліча Брежнєва середня тривалість життя радянської людини становила трохи більше ніж 67,5 років.

Тобто, лише за 15 років “брежнєвської стабільності” під бравурні пісні про те, як гарно жити в “країні рад”, середня тривалість життя громадян впала на цілих три(!) роки. Це офіційна радянська статистика. Три роки – це не просто багато, а дуже багато.

Для порівняння: середня тривалість життя в Україні станом на 2016 рік, коли за словами путінської пропаганди, підхопленими нашими “корисними ідіотами”, Порошенко буцімто влаштував нам суцільне “зубожіння” та “геноцид”, складала 72,5 роки. За європейськими стандартами не надто багато, але все ж значно вище за найкращий рік в СРСР.

У чому причина катастрофічного стану цього показника в “країні соціалізму, що переміг”? Їх багато: примітивна медицина, жахливі умови праці, висока дитяча смертність, страшна екологія.

Була й ще одна – не настільки очевидна. У Другій світовій війні бездарні сталінські “стратеги” типу Жукова, Ватутіна, Рокоссовського, Конєва поклали перед німецькими кулеметами мільйони мужиків. А замість них в тилу в страшних умовах, голодні дівчата 14-17 років орали поля на собі замість коней і тракторів; тягали шпали і залізничні рейки, рубали вугілля в шахтах. Яких дітей вони потім народили? З яким здоров`ям?

А діти ті потім потрапили в умови життя та праці які були – дивіться вище.

До слова: наприкінці 70-х років, коли ще був живий товариш Брежнєв і читав з трибуни Мавзолею з папірця “Мы и-дем на-гав-но… на-гав-но… нага-в-ногу…” статистику смертності новонароджених в СРСР було засекречено, аби не давати привід “брехливій імперіалістичній пропаганді лити бруд на радянську дійсність”.

На фото: тільки з 1943 по 1947 роки в шахтах Донбасу на підземних роботах працювало чверть мільйона жінок. Остаточно їх було виведено з такої роботи лише у 1966 році. Це – шахтарочки копальні “Аненська”, м. Брянка Ворошиловградської (нині Луганська) області”.