Путін змінив тактику, але не цілі: на що Кремль робить ставку у війні проти України

Проваливши ставку на Трампа та прорив на фронті, Путін сподівається виснажити українську енергетику й дочекатися розколу в ЄС.

Кремль після переговорів в Абу-Дабі не відмовився від жодної зі своїх максималістських вимог і робить ставку на руйнування української енергетики та ослаблення європейської підтримки Києва. Західні аналітики фіксують, що розрахунки Москви на розвал армії та тиск Вашингтона не справдилися, однак вирішальним для війни може стати наступний рік через президентські вибори у Франції. glavred.net

Главред з’ясував, як Путін планує виграти війну проти України.

Як Путін планує виграти війну проти України і які його ставки провалилися

Видання The Wall Street Journal нарахувало у кремлівського диктатора Володимира Путіна чотири сценарії перемоги. Перші два, тобто злам української армії та примус Києва до капітуляції руками адміністрації Дональда Трампа, журналісти вважають такими, що себе не виправдовують. Натомість паралізування економіки України безперервними обстрілами та очікування, поки підтримку Києва в ЄС підточать популістські партії, мають більше шансів спрацювати до наступного року

Тристоронні переговори в Абу-Дабі за посередництва США цього тижня показали, що Москва досі прагне розчленувати й підкорити Україну, водночас переписавши повоєнний порядок у Європі. Більшість спостерігачів, як пише видання, переконані, що Путін чекатиме початку 2027 року, щоб оцінити ефективність своїх розрахунків і вирішити, чи коригувати курс.

Директорка з питань Євразії в Центрі імені Джеймса Мартіна з питань нерозповсюдження в Монтереї Ханна Нотте пояснила, що Кремль зараз стежить за наслідками масованих обстрілів, а також за тим, хто переможе на майбутніх президентських виборах у Франції. Лише після цього, на її думку, в Москві ухвалюватимуть рішення щодо подальших дій.

“Весна – це те, чого чекатимуть росіяни. Вони хочуть побачити, що дасть ця ракетна кампанія (…) І тоді вони підведуть підсумки”, – заявила Нотте.

Навіть у такому разі, вважає експертка, Росія найімовірніше перегляне підходи, але від своїх цілей не відмовиться.

Чому ставка Кремля на тиск Трампа на Україну не спрацювала

Друга кремлівська надія, яку журналісти WSJ вважають провальною, стосувалася Білого дому. Коли Дональд Трамп минулого року повернувся до влади з обіцянкою завершити війну за один день, у Москві розраховували, що він змусить Київ піти на територіальні та інші поступки. Американський президент тоді навіть прямо дорікав Володимиру Зеленському слабкістю переговорних позицій.

“Зараз у тебе немає козирів”, – сказав Трамп українському лідеру.

Попри тиск Вашингтона, Київ відкинув вимогу Путіна віддати території, які російська армія так і не змогла захопити. Водночас ранні кроки Трампа, якими він майже повністю зупинив військову та фінансову допомогу США Україні, лише зменшили вплив Білого дому на ситуацію.

Втім, важелі тиску в Америки залишаються. Зеленський нещодавно повідомив про нові перебої у роботі військового Starlink від SpaceX Ілона Маска, який працює у співпраці з Пентагоном. Ще в жовтні Маск обмежував доступ до української військової мережі на тлі напруженості між Трампом і Зеленським.

Москва паралельно намагається переконати Білий дім зняти санкції навіть без припинення вогню, підкидаючи американським інвесторам з оточення Трампа і його посланцям вигідні бізнес-пропозиції. Ці ініціативи поки не мали широкого резонансу, хоча частину санкцій уже послаблено. Після того, як за підсумками проміжних виборів Конгрес перейшов до демократів, продовжувати таку політику адміністрації стане складніше. Російські чиновники, за даними WSJ, не приховують розчарування тим, що Україна продовжує чинити опір.

Що відбувається на фронті і чому РФ не може прорвати оборону ЗСУ

Не виправдалися розрахунки Москви й на полі бою. Цього року Росія показала найгірший результат на сході України з 2022 року: спроби оточити українські оборонні бастіони у східній частині Донеччини провалилися. Зараз окупанти роблять останню спробу прориву до того, як погодні умови остаточно ускладнять наступ, а українська армія тримається попри хронічну нестачу особового складу.

На початку року Кремль змінив вище командування угруповання в Україні, зокрема через критику щодо величезних втрат. Проте наступ і далі буксує в небі, заповненому безпілотниками, і ця революція у способі ведення війни поки грає на руку тим, хто обороняється.

Засновник польської компанії військового аналізу Rochan Consulting Конрад Музика пояснив, чому холодний сезон цього разу не дає окупантам звичної переваги. За його оцінкою, Сили оборони домінують у повітряному просторі над передовою настільки, що це визначає темпи бойових дій.

“Зима зазвичай є найкращим часом для російського наступу, але українська присутність дронів на лінії фронту зараз настільки переважна, що лише періоди поганої погоди, які обмежують роботу безпілотників, дозволяють росіянам просуватися вперед”, – заявив Музика.

Оскільки фронт майже застиг, Москва посилила ракетні та дронові удари по містах і критичній інфраструктурі, від електростанцій і складів до чорноморських зернових портів і мостів через Дніпро. Кампанія загрожує залишити українські міста без світла, тепла та води напередодні зими. Якщо обстріли спровокують гуманітарну кризу і зупинять економіку, Україна стане ще більш залежною від європейського фінансування.

Чи почнуться справжні мирні переговори щодо України до кінця зими

Схожої оцінки щодо тактики Кремля дотримується директор з питань Європи аналітичної компанії Eurasia Group Муджтаба Рахман. У колонці для The Guardian він пише, що європейські лідери зараз зосереджені на суперечках про те, хто має представляти ЄС на перемовинах із Москвою, і на подальшій політиці Трампа щодо України.

На думку Рахмана, дискусії про європейське представництво мають обмежене практичне значення, адже шанси на старт повноцінного мирного процесу до завершення холодів мізерні. Натомість Москва, переконаний аналітик, має всі підстави не зупиняти, а нарощувати бойові дії.

“Росія має потужні стимули для ескалації війни протягом найближчих місяців, намагаючись підірвати економіку України та моральний дух цивільного населення”, – наголошує автор.

Наскільки Україна залежить від американської зброї та розвідки

Другою темою, яка турбує європейські столиці, Рахман називає курс Вашингтона. Американське озброєння, за його оцінкою, й надалі відіграє важливу роль для української оборони, проте військові операції США на Близькому Сході ускладнюють постачання найпотрібнішого, зокрема ракет-перехоплювачів для систем Patriot.

Крім того, Україна значною мірою покладається на американську розвідку раннього попередження про пуски російських балістичних ракет. Європейські держави, за прогнозом експерта, навряд чи зможуть повністю створити аналогічні можливості до 2030 року.

Водночас аналітик переконаний, що вага Вашингтона для оборони Києва помітно знизилася, а справжня загроза для України визріває всередині самого ЄС.

“Але загальний висновок залишається незмінним: США є для України менш незамінним партнером, ніж це було два роки тому. Дискусія, яку європейські лідери ігнорують, стосується набагато ближчих до них питань: що станеться, якщо Марін Ле Пен переможе на президентських виборах у Франції через шість місяців?” – пише Рахман.

Чи вистачить Путіну ресурсів, щоб дочекатися розколу Європи

Питання французьких виборів є центральним і в аналізі The Wall Street Journal. Журналісти зазначають, що в Кремлі добре розуміють: Європа зараз є головним союзником України, але водночас і її потенційно вразливим місцем. Надії Путіна значною мірою ґрунтуються на тому, що політична підтримка Києва в ЄС розколеться раніше, ніж тягар війни стане нестерпним для його режиму.

Низькі темпи економічного зростання, напружені соціальні програми та високі ціни на енергоносії вже б’ють по рейтингах чинних урядів, більшість із яких підтримують Україну. Натомість набирають популярності ліві та праві популісти, які часто симпатизують Росії.

У Франції націоналістка Марін Ле Пен, яка за опитуваннями є фавориткою весняних президентських виборів, обіцяє скоротити французьке та європейське фінансування України. Найпопулярніша партія Німеччини, ультраправа “Альтернатива для Німеччини”, виступає за відновлення масових закупівель російського газу. В Італії, де наступного року відбудуться парламентські вибори, проти допомоги Києву виступають партії як із правлячої правоцентристської коаліції, так і з лівоцентристської опозиції.

Поки що європейські уряди тримають удар, попри дефіцит енергоносіїв, який цього року поглибила війна між США та Іраном. Путін заявляє, що готовий працювати з Європою в мирному процесі лише за умови, що вона говоритиме одним голосом, і ця вимога, на думку журналістів, лише поглибить суперечки між європейцями.

Водночас власні резерви Москви теж не безмежні. Кремлю дедалі важче покривати бюджетний дефіцит, адже військові витрати сягають третини і більше від усіх державних видатків, а регіональна влада вже скорочує виплати сім’ям загиблих солдатів. Старша наукова співробітниця берлінського Центру Карнегі з питань Росії та Євразії Олександра Прокопенко оцінила стан російських фінансів без оптимізму.

“Ми маємо справу з дуже нестабільною системою”, – заявила Прокопенко.

Що буде з допомогою Україні, якщо Марін Ле Пен стане президенткою Франції

До французького сценарію детально повертається й Муджтаба Рахман. Він припускає, що в разі перемоги Ле Пен може згорнути двосторонню допомогу Парижа Києву, а її спротив збільшенню внесків Франції до бюджету ЄС здатен поставити під загрозу підтримку України на рівні всього блоку.

Для Італії, Іспанії, Греції, Австрії, Угорщини та Словаччини українське питання, за оцінкою аналітика, має нижчий пріоритет, а позиція Рима може додатково послабитися після наступних виборів. За такого розвитку подій основний тягар підтримки ляже на обмежену групу держав Північної та Західної Європи, яким буде складно компенсувати скорочення внесків із півдня та центру континенту.

Під загрозою, застерігає експерт, опиняться й економічні обмеження ЄС проти Москви. Термін їхньої дії спливає в липні 2027 року, а вето Парижа здатне заблокувати продовження. Рахман звів можливі наслідки французького повороту до одного вердикту.

“Коротко кажучи, президентство Ле Пен могло б одночасно підірвати три основи європейської підтримки України: фінансування, членство в ЄС та санкції проти Росії”, – підсумував Рахман.

Чи можуть Україну змусити погодитися на умови РФ

Аналітик Eurasia Group розглядає і найгірший сценарій для Києва. Якщо Європа не зможе забезпечити необхідний обсяг допомоги, Україна опиниться під тиском і може бути змушена прийняти умови Москви. Тоді Росія закріпила б контроль над окупованими територіями та нав’язала б Києву відмову від вступу до НАТО, обмеження чисельності армії та політичні умови, які Кремль називає “денацифікацією”.

За словами Рахмана, для українців така домовленість стала б болючим ударом, а роль США в її нав’язуванні та розбрат серед партнерів по ЄС лише загострили б ці відчуття.

“Після безпідставного вторгнення та майже п’яти років жорстоких російських атак на цивільне населення українці сприймуть цю угоду як принизливу поразку. Приниження буде ще більшим, якщо Київ підпише угоду під тиском Вашингтона, за підтримки одних європейських країн та на тлі опору з боку інших”, – пише експерт.

Він також попереджає про гуманітарні наслідки передачі територій під контроль РФ. Жителям окупованих районів загрожували б переслідування, незаконні затримання, насильницькі зникнення та катування, а ті, кому вдалося б виїхати, поповнили б кількість внутрішньо переміщених осіб.

Окремою пасткою, за оцінкою Рахмана, став би референдум щодо територіальних поступок, який поставив би главу держави перед непростою дилемою.

“Перед Зеленським постали б два погані варіанти: проігнорувати результати голосування та нав’язати вкрай непопулярну угоду; або піти у відставку й залишити вакуум, який мав би заповнити наступний уряд”, – вважає автор.

Чи є сценарій капітуляції України неминучим

Попри похмурий прогноз, Муджтаба Рахман наголошує, що описаний розвиток подій не визначений наперед. Для нього мають одночасно збігтися кілька чинників: повне припинення американської військової та розвідувальної підтримки, яке дозволило б РФ просунутися на фронті, вичерпання європейського фінансування без альтернативних джерел, а також нова російська мобілізація та подальше розширення війни.

“Кожен із цих факторів можливий окремо; разом вони малоймовірні”, – зазначає експерт.

Втім, аналітик закликає уряди ЄС не применшувати небезпеку. На його переконання, нинішнє становище Києва одне з найскладніших за час великої війни, а Кремль робить ставку на виснаження союзників, щоб отримати за столом переговорів те, чого не здобув силою зброї.

“Перспективи України виглядають найпохмурішими з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Стратегія Путіна завжди полягала в тому, щоб перечекати Захід і досягти політичних цілей, яких він не може досягти на полі бою. Ця перспектива стає дедалі ймовірнішою – не тому, що Україна втрачає волю до боротьби, і навіть не через відступ Вашингтона, а через те, що може статися в Європі наступного року, що зробить її найслабшою ланкою у власній стратегії перемоги над Росією”, – підсумував Рахман.

Які вимоги висунув Путін після переговорів в Абу-Дабі

Підтвердженням того, що Кремль не збирається відступати від своїх планів, стали підсумки останнього раунду перемовин в ОАЕ. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) констатують, що Путін і його делегація після тристоронньої зустрічі в Абу-Дабі вкотре продемонстрували незмінність максималістського курсу щодо України. Москва наполягає на початкових територіальних претензіях і висуває ультиматуми щодо демонтажу НАТО та повного перегляду європейської архітектури безпеки, сформованої після холодної війни.

Після переговорів між США, Україною та Росією диктатор зустрівся з американськими посланцями Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером. Експерти ISW звертають увагу, що кремлівські посадовці, які публічно коментували хід зустрічей, озвучували доволі різні пропозиції щодо завершення війни. Проте орієнтуватися, на думку аналітиків, варто на слова самого Путіна та його делегації.

“Заяви Путіна і членів нинішньої російської переговорної групи відображають офіційну позицію Росії на переговорах і чітко демонструють, що Кремль залишається небажаним йти на компроміс щодо своїх початкових воєнних вимог”, – йдеться у звіті.

Чому Путін відмовляється від демілітаризованої зони в Україні

Ключовим маркером непоступливості Москви в ISW називають відмову Кремля погоджуватися на будь-яку демілітаризовану зону на території повоєнної України. Крім того, Росія не збирається знімати вимогу передати їй неокуповані частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, які її армія досі не змогла захопити.

Під час зустрічі з Віткоффом і Кушнером Путін заявив, що єдиною чіткою “лінією розмежування” з Україною Москва вважає власний державний кордон, до якого незаконно зараховує всі чотири частково окуповані області. Крім того, господар Кремля стверджував, що спірні “сірі зони” є нечіткими, а мирні домовленості щодо них не забезпечать тривалого спокою.

“Заява Путіна передбачає, що він не погодиться на демілітаризовану зону в Україні та що він хоче мати можливість розгорнути свої війська вздовж потенційного нового повоєнного російсько-українського кордону”, – зауважують аналітики.

Диктатор також дав зрозуміти, що погодиться лише на врегулювання з повним контролем Москви над Луганською, Донецькою, Запорізькою та Херсонською областями. Росія ще у 2022 році вписала ці території до своєї конституції, а поправки 2020 року забороняють будь-які дії, спрямовані на відчуження її “земель”.

“Російські чиновники і Путін неодноразово заявляли, що Москва вважає всі чотири анексовані регіони частиною Російської Федерації, навіть якщо їхні війська не повністю окупували ці регіони”, – нагадують в ISW.

Нинішня заява Путіна узгоджується з його промовою в МЗС Росії у червні 2024 року, де він вимагав виведення українських військ з усієї території чотирьох незаконно анексованих регіонів, включно з неокупованими частинами. Кремлівські чиновники досі посилаються на ту промову як на незмінну позицію Росії щодо умов припинення війни.