У 45 років розлучилася з чоловіком. Бо він знайшов собі кращу жінку – молодшу, красивішу, стрункішу. А я не очікувала, що отримаю такий удар від Олександра за 20 років подружнього життя.

Чоловік вкотре приїхав додому пізно, на годиннику була вже 12 ночі. Надя думала, що у нього багато справ у офісі. Але Сашко навіть не обійняв її, почав збирати валізу та сказав:

– Словом, я не можу більше приховувати від тебе цю правду. У мене є коханка. Вона молода, красива, гарно готує та одягається. А ти на що перетворилася після весілля? Мені гидко навіть спати з тобою в одному ліжку.

І це така подяка за 20 років подружнього життя, двох діточок, турботи та кохання? Надя декілька секунд промовчала, поморщила лоба та відповіла:

– Ну що ж, йди…

– Навіть не заплачеш? – єхидно посміхнувся чоловік.

– Моя покійна бабуся колись повчала “ніколи не лий сльози за тим, хто зробив тобі боляче”. Забирайся геть, не хочу тебе ні бачити, ні чути.

Однак, як тільки-но за Сашком зачинилися двері, Надя забігла у ванну кімнату, впала на підлогу та почала голосно кричати. Біль, ненависть, образа, гнів – так шалено вирували емоції у її серці. Як жити далі? Вона залишилася сама у цій великій квартирі. Діти приїжджають у гості, але тільки на вихідні. І хто захоче мати таку стару та не красиву жінку, як Надя? їй вже 45, ніхто щастя зі старенькими не шукає.

Ввімкнула якусь сльозливу мелодраму по телевізору. Головну героїню також покинув чоловік, але вона не опускала руки. Ось і Надя отримала за переглядом нову порцію мотивації та натхнення. Написала заяву на звільнення, змінила зачіску, почала займатися йогою та завела рибку.

– Ну, треба рухатися далі та не впадати у відчай, – розраджувала себе перед дзеркалом.

Швидко знайшла нову роботу – менеджер по роботі з клієнтами. Правда, директор здавався їй справжнім нарцисом. Весь час мовчав, слова доброго від нього не дочекаєшся, тільки так пильно дивився на Надю, немов хотів дірку в її лобі пропалити.

Того вечора жінка затрималася на роботі, готувала квартальний звіт. Надворі ще й така хурделиця почалася, слизько. Ось Надя переходить дорогу, а їй на зустріч виїжджає велика автівка. З переляку жінка впала на землю.

– З вами все гаразд?! – вибіг з салону чоловік. Це був її директор.

– Ні, все дуже погано! Ви де права купили? Хто вас так навчив їздити? Ви ледь мене на той світ не відправили!

– Я вам допоможу, поїхали у травмпункт.

На щастя, нічого критичного не трапилося – легкий забій з синцем. Але Надя насупила брівки та косо дивилася на директора.

– Ем.. Можливо, вечеря у ресторані виправдає мої нікчемні навички водія, – жартівливо сказав чоловік.

– І десерт, – пробурмотіла жінка.

Так вони почали спілкуватися. Антон виявився досить приємним чоловіком. Просто він беріг імідж такого непохитного та холодного тільки на роботі для колег. Відтоді він щовечора чатував на Надю біля офісу.

– Я буду вашим особистим водієм. Ну а що як історія знову повертиться? – сміявся чоловік.

– Дуже смішно, – фиркала Надя, але сідала у салон автівки.

А наступного ранку на неї чекав справжній сюрприз. Біля під’їзду стояв Антон з великим букетом квітів:

– Хочу зізнатися, що я навмисне на тебе тоді наїхав. Думав, що просто налякаю. Але не хотів, щоб ти травмувалася. Просто не знаю, як ще з тобою познайомитися. Словом ти мені подобаєшся ще з першого дня знайомства!

Минув місць. Тепер на пальчику в Наді красувалася гарна обручка та нове прізвище в паспорті. Антон виявився справжнім жартівником – подарував жінці свою машину. Такої ж марки, як у нього.

– Ти тільки інших пішоходів не збивай та синці не став, як я.

Надя голосно розсміялася. Здається, що вона знайшла своє справжнє кохання.

А ви вірите, що у такому віці можна знову закохатися? Чому? Як ви познайомилися зі своєю коханою половинкою?