У війні настав перелом, військові ресурси РФ вичерпано: аналіз Financial Times
Військові успіхи Києва змусили Європу повірити в перемогу України, а економіка Росії стрімко втрачає стабільність.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Україна тривалий час сприймалася як сторона, що перебуває в менш вигідному становищі. Попри захоплення стійкістю українців та лідерськими якостями Володимира Зеленського, серед світових лідерів переважала думка, що стратегічна перевага залишається за РФ завдяки її масштабам та ресурсній базі. Однак цього року ситуація поступово змінюється: як на фронті, так і в економічній сфері позиції Росії, судячи з усього, починають слабшати. Про це у своїй колонці для Financial Times пише економічний оглядач Мартін Сандбу.
“Досягнення України у військовій техніці тепер незаперечні. Широко цитована цифра про те, що Росія щомісяця втрачає від її рук 30–40 тисяч осіб, міцно вкоренилася в правлячих колах Європи. За оцінками, Росія втрачає території (хоча й незначно) останні три місяці. Раптовий попит на українські засоби протидії безпілотникам з боку союзників США на Близькому Сході підкреслює значне підвищення статусу Києва”, — зазначає автор.
Зростає й здатність України атакувати Росію, зокрема Москву, мешканці якої більше не можуть вдавати, що війни немає.
Удари по нафтопереробних заводах обмежили можливості Росії щодо експорту. Операції проти окупаційного уряду Криму змусили країну-агресора оголосити надзвичайний стан після відключень електроенергії та нестачі палива.
“Аналогічні зміни спостерігаються й щодо відносної економічної потужності Росії та України. Вже давно зрозуміло, що Росія досягла межі своїх економічних можливостей (…) Дефіцит зростає: уряд уже перевищив цільовий показник дефіцитних видатків на весь рік. У першому кварталі економічне зростання пішло на спад. Державні виплати загиблим і пораненим солдатам настільки великі, що мають макроекономічне значення”, — зазначає Мартін Сандбу.
У новій доповіді Кільського інституту під назвою “Кінець гри” задокументовано межі економічних можливостей, на які спирається Москва. Зростання цін на нафту та газ під час війни з Іраном не принесло очікуваного результату, зокрема, завдяки атакам України на енергетичні об’єкти. Але це також пов’язано з новим жорстким підходом Європи до російського тіньового танкерного флоту та торговельними санкціями, які ускладнюють використання експортних надходжень для імпорту товарів військового призначення.
Дефіцитні витрати Москви, можливо, все ще здаються керованими в абсолютних масштабах. Але це тому, що фінансування війни також здійснювалося за рахунок цільового приватного кредитування та запозичень регіональних урядів, що в сукупності підвищує фінансову нестабільність.
Що стосується економіки України, то, попри постійні атаки Росії, їй вдалося частково компенсувати спад виробництва з 2022 року, і очікується, що цього року вона продовжить зростати. Податкові надходження поступово збільшуються, а очікування бізнесу покращуються.
Київ, як і раніше, повністю залежить від фінансової допомоги союзників для підтримки своїх військових витрат. Але минулий рік наочно показав, що Європа заповнює прогалину, залишену США. Кредит у розмірі 90 млрд євро, узгоджений ЄС у грудні, нарешті виділяється. Європейські кошти вже спрямовуються на українське військове виробництво.
Таким чином, зміна настроїв відбувається паралельно з реальним переломом на користь України.
“Це створює вікно можливостей для друзів Києва ще більше змінити баланс — шляхом подальшої підтримки України та подальшого обмеження можливостей Росії вести війну.
Це включає в себе посилення санкцій, більш ефективне забезпечення дотримання існуючих санкцій та боротьбу з їх обходом, а також передачу заморожених активів Україні як початковий внесок на репарації”, — йдеться у статті.
Автор також зазначає, що Кільський інститут запропонував запровадити мита на решту несанкціонованої торгівлі з Росією та передати виручені кошти Україні.
“Цей рецепт не новий, але результат може бути несподіваним. Вперше не тільки Україна, а й уся Європа наважиться мріяти про перемогу”, — підсумував Мартін Сандбу.
