Йшлося не про військове випробування, а про спробу технічним способом зупинити масштабну аварію. Радянська влада вирішила застосувати метод, який до того вже випробували в іншій республіці СРСР, інформує вчитель географії Андрій Уткін.

Чому в Україні підірвали ядерний заряд біля газового родовища?

Події розгорталися на Харківщині, де під час ліквідації газової пожежі під землею здійснили підрив ядерного заряду. Наслідки виявилися значно складнішими, ніж очікували. Перед цим подібний сценарій уже застосували в Узбекистані.

У 1963 році на газовому родовищі Урта-Булак сталася масштабна аварія – потужний газовий факел сягав приблизно 70 метрів заввишки. Температура була настільки високою, що техніка не витримувала наближення до осередку пожежі, а звичайні методи гасіння не давали результату.

Полум’я горіло майже три роки – 1074 дні. У 1966 році там застосували ядерний заряд потужністю 30 кілотонн. Після вибуху під землею подачу газу вдалося перекрити, і полум’я згасло за лічені секунди. Через кілька років цей самий підхід вирішили повторити в Україні. У 1971 році поблизу села Хрестище на Харківщині сталася аварія на великому газовому родовищі, яке вважали одним із найбільших у Європі. Для ліквідації аварії підготували спеціальну операцію під назвою “Факел”.

Підземний ядерний вибух здійснили 9 липня 1972 року. Очікуваного результату не сталося – газова пожежа не припинилася. Натомість після вибуху в атмосферу піднялася радіоактивна хмара. Людей, яких тимчасово відселили із зони в радіусі восьми кілометрів, згодом повернули назад. При цьому житлові будинки вже зазнали пошкоджень, а питання безпеки території залишалося відкритим.

Окремо згадують і те, що домашніх тварин із цієї зони не вивозили. Саме цей епізод і досі часто наводять як приклад того, наскільки ризикованими були подібні технічні рішення того часу.

Які шокуючі досліди проводили в Радянському Союзі?

У післявоєнні роки в Радянському Союзі активно з’являлися проєкти, які випереджали свій час і часто межували з технічною фантастикою, пише Novyny. Серед таких ідей згадують і спроби створити літак зі зниженою видимістю.

Одне з таких рішень пов’язують із конструктором Робертом Бартіні, який у певний період працював під прізвищем Дунаєв. За окремими свідченнями, у 1950-х роках проводилися експерименти, під час яких літак нібито на короткий час зникав із поля зору.

Водночас проєкт не отримав подальшого розвитку, оскільки ефект не був стабільним – машина втрачала свої незвичні властивості, і досягти постійного результату не вдалося. Подальша доля цієї розробки залишається маловідомою. Через обмежену кількість відкритих даних навколо неї згодом виникло багато припущень, а сама історія перетворилася на одну з технічних загадок того часу.