Вонu заruнулu з різнuцею у два тuжні – батько й сuн. 0бuдва – вuдатні науковці. 0боє – велuкі nатріотu Українu.

Вони загинули з різницею у два тижні – батько й син.

Обидва – видатні науковці. Обоє – великі патріоти України.

СЕРГІЙ КРАВЧЕНКО перед самою війною захистив докторську дисертацію.

1 березня 2022 року мав їхати до Києва отримувати диплом доктора наук,

проте цього дня загинув, обороняючи Харків.

28 лютого 2022 року вступив до Сил ТрО. Дві доби перед тим провів з автоматом в руках на Олексіївці в очікуванні ворожої танкової колони з Харківської окружної дороги.

«Я ніколи не хотів писати цей пост, але знаю, що батькові було б приємно почути це і десь там він обов’язково почує мої слова. Він спрямував мій життєвий шлях і гідно пішов з життя. Я завжди буду гордитися ним. Його онуки завжди пам’ятатимуть, що їх дід загинув в обороні рідної країни. Я не зможу поховати його сам. Але я зроблю все, щоб ходити на його могилу у вільній Україні. Я не буду плакати. Я буду мститися. Я зроблю все, щоб вбити країну окупантів. Не злякаюся, лише буду злішим», – так написав по смерті батька його син.

МИКОЛА «КРУК»КРАВЧЕНКО виконав свою обіцянку перед батьком. З початком повномасштабного вторгнення він став начальником штабу партизанського загону “Чорний Корпус”

й відповідав за будівництво західної лінії оборони Києва.

Та 14 березня 2022 року в селі Горенка на Київщині ворожі «Гради» забрали життя відважного «Крука».

Микола був справжньою Легендою націоналістичного руху.

У 2005 році заснував організацію «Патріот України», що протягом 2012-13 років була змушена діяти в підпіллі.

Під час Революції Гідності брав участь в обороні Харківської облдержадміністрації та в бою на вулиці Римарській. Стояв біля витоків Правого Сектору, Українських партизанів на Харківщині та зрештою батальйону «Азов».

Мав кілька вищих освіт та кандидатський ступінь, планував захистити докторську дисертацію, як і батько.

Та коли Україна звала до бою, він йшов не вагаючись. “Все, що я роблю, я роблю для майбутнього України . Я таким чином будую майбутнє для своїх дітей і тих, з ким вони повʼяжуть свою майбутню долю…”.

Батько і син. Вони мріяли про велику, сильну й незалежну Україну

для майбутніх поколінь.

Й заплатили за це найдорожчу ціну.

Побудуємо майбуття України ми.

Героям Кравченкам – вічна шана й пам’ять!