Знайдено щоденник Людмили Путіної, який вона вела під вигаданим ім’ям
Журналісти фонду російського опозиціонера та політв’язня Олексія Навального відшукали в мережі щоденник колишньої дружини російського диктатора Путіна, який вона нібито вела під вигаданим ім’ям. Після спідставлення фактів про користувачку Олену та Людмилу Путіну вони дійшли до висновку, що це одна і та ж людина.
Сторінку в так званому “Живому журналі” ексобраниця диктатора вела з 2006 по 2008 рік. З повним розслідуванням можна ознайомитися на YouTube Олексія Навального (щоб подивитися фото і відео, доскрольте до кінця сторінки).
В доказ того, що щоденник вела саме Людмила Путіна, журналісти навели кілька спільних рис між нею і авторкою дописів. Зокрема, на сторінці можна знайти інформацію про кількість дочок, знак зодіаку, навчальний заклад і спеціальність, місце проживання і роботи, улюблені хобі, відвідані культурні заходи, домашніх тварин – аналогічні факти є і в біографії колишньої дружини диктатора.
В своїх обговореннях з друзями “Олена” часто ділилася тим, що сидить вдома, спить до обіду і намагається знайти цікаве заняття. Також по її дописах можна зрозуміти, що авторка часто подорожує і відвідує гучні московські заходи.
Утім, найактивніше вона брала участь в обговоренні проблем в сімейному житті, розлучення, самотності та свободи.
Цікаво, що часто теми дописів Людмили Путіної стосувалися політики. В них авторка вихваляє Росію, стверджує, що росіянам добре живеться, підвищуються пенсії та заробітня плата, про що вона нібито знає від друзів, “які в цьому варяться”.
До речі, в своїх розповідях подрузі з Німеччини Людмила Путіна заговорила про критичні проблеми в сімейному житті задовго до того, як її чоловік став очільником Кремля.
В листах, які опублікували журналісти фонду Олексія Навального, мова часто йде про те, що Путні не поважав свою обраницю, поводився грубо, бачив у ній “обслуговуючий персонал”, не радився щодо важливих питань і часто ставив свої інтереси вище сім’ї.
В останньому своєму листі ексдружина диктатора навіть заговорила про “кінець життя”.
