В Путіна вперше заявили про поразку у війні: Кремль готує 3 сценарії

В оточенні Путіна вперше заговорили про програш у війні. Які 3 сценарії майбутнього РФ розробили у Росії до 2050 року та до чого тут Україна.

В рамках Петербурзького міжнародного економічного форум 2026 року православний олігарх, українофоб та прихильник війни Костянтин Малофєєв та головний ідеолог “русского мира” Олександр Дугін представили кілька сценаріїв того, якою Росія може стати до 2036 та 2050 років — від статусу одного зі світових центрів сили до глибокої системної кризи та втрати суверенітету. Ключовим фактором який визначає майбутнє країни-агресорки Росії стала війна проти України.

Главред зібрав головне, що варто знати про сценарії майбутнього Росії та плани на війну.

Що чекає на Росію – 3 сценарії

За даними російських пропагандистських ЗМІ, підготовкою доповіді про можливі сценарії майбутнього Росії займався Інститут “Царьград” спільно з групою наближених до Кремля діячів. Серед авторів називають філософа, українофоба та ідеолога “русского мира” Олександра Дугіна та губернатора Вологодської області Георгія Філімонова.

У документі запропоновано три базові сценарії розвитку Росії на найближчі десятиліття:

• інерційний, за якого ситуація розвиватиметься без суттєвих змін;
• негативний, що передбачає реалізацію стратегії противників Росії;
• позитивний, який описує, на думку авторів, найуспішніший шлях розвитку країни.

Для кожного із сценаріїв визначено два ключові часові рубежі — 2036 та 2050 роки.

Автори також класифікували основні ризики для Росії за п’ятьма напрямами. До геополітичних загроз вони віднесли поразку у війні, можливий розпад держави та зовнішнє управління. У політичній та ідеологічній сферах серед ризиків названо зміну культурної ідентичності, революцію та змову. Демографічний блок охоплює деградацію суспільства, замісну міграцію й скорочення населення.

Економічні виклики, на думку авторів, включають втрату контролю над ресурсами, порушення логістичних ланцюгів і послаблення фінансового суверенітету. Окремо виділено технологічні ризики, серед яких — критична залежність від зовнішніх технологій, розвиток біотехнологій і біологічної зброї, а також вплив штучного інтелекту.

Пропутінський олігарх і соратник кремлівського режиму Костянтин Малофєєв розповів, що під час підготовки доповіді автори аналізували кожну із визначених загроз, порівнюючи її прояви у 2000 році та у 2014-му, який він назвав початком етапу “самостійного розвитку” Росії. На основі цього аналізу в Інституті “Царьград” сформували прогнози на 2036 і 2050 роки, розробивши три можливі сценарії розвитку: інерційний, негативний і позитивний.

Що передбачає інерційний сценарій майбутнього Росії

За інерційним сценарієм до 2036 року автори прогнозують можливе застосування ядерної зброї, зміну ролі ядерного стримування та послаблення режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Водночас вони не бачать передумов для швидкого завершення війни проти України, припускаючи її заморожування та тривале продовження. У цьому ж сценарії прогнозується збереження загрози масштабної світової війни, поширення як традиційних, так і нетрадиційних форм ведення бойових дій, зниження порогу використання ядерної зброї, різке зростання застосування звичайних озброєнь, збереження постійних прихованих регіональних конфліктів, нова гонка озброєнь і підвищення ризику програшу у війні проти України.

Таким чином кремлівські ідеологи підтверджують намір воювати проти України до 2036 року.

Крім того, сценарій прямо передбачає застосування Росією ядерної зброї.

На період до 2050 року цей сценарій передбачає домінування США та Китаю у світовій політиці, велику кількість затяжних збройних конфліктів, посилення технологічного контролю з боку західних систем штучного інтелекту, загострення боротьби за державний суверенітет і подальше зростання воєнних загроз. Серед інших прогнозів згадуються сценарії, що передбачають руйнування НАТО, посилення впливу Китаю та інші масштабні геополітичні зміни.

Що передбачає “поганий” для Росії сценарій майбутнього

Відповідно до цього прогнозу, до 2036 року Росія може зазнати поразки у війні проти України та у протистоянні із Заходом. Також у цьому сценарії передбачається вступ України до НАТО, різке зростання загроз державній безпеці й територіальній цілісності Росії, поступова втрата впливу на всі пострадянські держави, виникнення нових регіональних конфліктів, зокрема навколо Південної Осетії та Придністров’я, а також збереження лише обмеженого регіонального суверенітету.

У прогнозі на 2050 рік автори описують ще більш песимістичний розвиток подій. Вони припускають можливу колоніалізацію Росії, глобальний перерозподіл сфер впливу, формування однополярного постглобалістського світового порядку, остаточну поразку Росії у війні, повну втрату державного суверенітету та зміну архітектури міжнародної безпеки, зокрема через створення нового військового союзу на базі Європейського Союзу.

Що передбачає “хороший” для Росії сценарій майбутнього

У доповіді також представлено так званий оптимістичний сценарій розвитку Росії. Згідно з ним, до 2036 року Росія має досягти переваги в ідеологічному протистоянні, сформувавши власну модель світогляду та закріпивши її як основу державної політики. Документ також передбачає встановлення контролю над Києвом, Одесою, Харковом та іншими українськими містами, розпад Європейського Союзу, послаблення домінування США у світовій політиці та формування біполярного світового порядку, в якому Росія відіграватиме ключову роль.

Окремо розглядаються варіанти створення повністю підконтрольної Москві буферної держави на території України, її приєднання до Росії або формування нової східнослов’янської держави.

У прогнозі до 2050 року автори описують Росію як одного зі світових лідерів, який забезпечує міжнародну безпеку та справедливість. Вони прогнозують остаточне формування багатополярного світу зі зміцненням міжнародного впливу Росії, створенням власного євразійського макрорегіону, реалізацією концепції “триєдності російського народу” та, на їхню думку, крахом геополітичних планів західних держав.

Як буде діяти Росія

Після цього Костянтин Малофєєв окреслив, які кроки, на його думку, можуть здійснювати Росія та її опоненти. Серед пріоритетів для Росії він назвав подальше нарощування ядерного потенціалу, зміцнення патріотизму як основи суспільного життя та просування концепції “суверенної цивілізації” під гаслом “Москва — Третій Рим”. Водночас серед можливих дій противників Росії він виділив спроби її демонізації та демілітаризації, формування домовленостей із Китаєм, спрямованих проти Москви, поширення пацифістських настроїв на Заході та ведення інформаційно-психологічної боротьби.

Окремо Малофєєв зупинився на тому, як, на його думку, змінювався рівень загроз для Росії з 2000 року. Він стверджує, що суттєво зменшилися ризики розпаду країни та зовнішнього управління, що, за його оцінкою, було характерним для попередніх періодів. Водночас найбільше, за його словами, зросли загрози поразки у війні та використання ядерної зброї.

“За підсумками доповіді, за словами Малофєєва, було представлено рейтинг заходів державного управління для протидії цим загрозам. На першому місці в ньому йде “ідеологія/девестернізація”, на другому — “націоналізація еліти”, а на третьому — “автократія”. Наприкінці сесії ПМЕФ виступив філософ Олександр Дугін — співавтор доповіді. Він розповів, що доповідь презентували в Академії Генштабу ЗС РФ. За словами Дугіна, в адміністрації президента “постійно обговорюється”, що Росії потрібна ідеологія. Також, за його словами, в Росії вже є автократія, “але … її легалізація відбувається повільно”, – йдеться у матеріалі російських ЗМІ.

Як Кремль може використати ці сценарії

Аналітики американського Інституту вивчення війни наголошують, що Костянтин Малофєєв та Олександр Дугін належать до російського ультранаціоналістичного середовища, яке послідовно підтримує продовження війни проти України.

На думку експертів, представлений ними на Петербурзькому міжнародному економічному форумі звіт, ймовірно, покликаний відобразити їхнє власне бачення майбутнього Росії та політичні цілі тієї частини прихильників жорсткого курсу, інтереси якої вони представляють.

“Кремль може використати нереалістичність цих трьох сценаріїв, щоб представити риторику президента Росії Володимира Путіна та інших урядовців як помірковану та розумну порівняно з екстремальними сценаріями, представленими невеликою групою ультранаціоналістів. Однак Кремлю, ймовірно, доведеться шукати баланс між вимогами та очікуваннями російського ультранаціоналістичного угруповання, власною риторикою та реаліями бойових дій в Україні, оскільки Путін, ймовірно, не хоче ризикувати втратою підтримки ультранаціоналістів”, – йдеться у звіті.

Чи може Росія готувати нові війни

Коментуючи оприлюднений Костянтином Малофєєвим звіт про можливі сценарії майбутнього Росії, політолог і керівник Центру аналізу і стратегій Ігор Чаленко в інтерв’ю Главреду зазначив, що Росія потенційно може бути готовою до нових воєн. Водночас, за його словами, після фактичного завершення російсько-української війни надзвичайно важливо закріпити міжнародні превентивні домовленості, які унеможливлять нову агресію, зокрема проти європейських держав.

“Ми бачимо, що обговорюються певні “хотілки” росіян, зокрема щодо якогось документа про спільну політику безпеки. Очевидно, будуть певні напрацювання, щоб не допустити безпосереднього зіткнення країн НАТО з Путіним. Але в цій ситуації об’єктивно спроможності Росії проводити війни без демілітаризації збережуться. Вони, звичайно, можуть відновитися доволі оперативно — за рік-два. Тому це вже питання загалом Заходу щодо забезпечення власної безпеки, сталого санкційного режиму у зв’язку із системною загрозою з боку путінського режиму”, – зазначив він.

Експерт також наголосив, що наразі неможливо достеменно передбачити, якою буде Росія після завершення епохи правління Володимира Путіна. На його думку, з огляду на природний перебіг подій, зміни в російському політичному керівництві можуть відбутися протягом найближчого десятиліття або навіть раніше.

“Нагадаю, що у Путіна є теоретична можливість перебувати при владі до 2036 року. Не кажучи вже про те, помре він чи не помре. Саме тому вкрай важливо, щоб Європа розглядала свою безпеку не лише в призмі російсько-української війни та її завершення, але й розуміла подальші загрози, які несе для неї путінський режим. У його ідеологічному ядрі закладене подальше збільшення напруги, подальша ескалація і проведення воєн”, – сказав експерт.

Підсумовуючи, Чаленко підкреслив, що для недопущення нових конфліктів, зокрема на кшталт можливих загроз для Нарви чи Сувальського коридору, європейська система безпеки потребує суттєвого переформатування. За його словами, навіть якщо в Росії збережуться реваншистські наміри, вона має усвідомлювати відсутність необхідних можливостей для нової агресії. Водночас, на його переконання, недостатня увага до таких безпекових питань лише й надалі сприятиме внутрішній деградації самої Російської Федерації.

Росіян готують до поразки у війні

Водночас за словами військового експерта Ігоря Романенка, показовим у сценаріях майбутнього Росії, презентованих на Петербурзькому міжнародному економічному форумі, стало те, що поряд із традиційними заявами про захоплення України вперше з’явився і песимістичний варіант розвитку подій, який передбачає поразку самої Росії. Про це він сказав у коментарі ТСН.

“До цього моменту вони навіть не натякали на варіант програшу у війні. Тому це і є дуже важливий показник. Росіяни вимушені про це говорити, а змушують їх до цього саме дії Сил оборони України. Гадаю, що у такий спосіб соратники Путіна вже почали готувати свій “глибинний народ” до різних можливих варіантів, скоріше негативних для них. Але на поточний час їхнє завдання наступне: як би не склалася ситуація до кінця цього року, вони хочуть подавати все як власну перемогу”, — сказав він.

Експерт зазначає, що заяви про неминучу перемогу Росії у війні викликають дедалі більше сумнівів. За його словами, це підтверджують результати весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року, яка виявилася для російських військ невдалою. У травні окупанти змогли захопити лише близько 14 квадратних кілометрів української території, водночас втративши приблизно 33–35 тисяч військових. Таким чином, на кожен захоплений квадратний кілометр припало понад тисячу втрат особового складу, не враховуючи українських контратак і звільнення територій на Олександрівському напрямку в Дніпропетровській області.

Романенко також вважає, що сценарії з “оптимістичним” і “песимістичним” розвитком подій насамперед мають пропагандистський характер. На його думку, це стосується й інерційного сценарію із можливим застосуванням ядерної зброї, реалізація якого, за його оцінкою, малоймовірна без згоди Китаю та відповідної реакції Сполучених Штатів.

“Такими „прогнозами” вони готують свій електорат до реалістичного сприйняття погіршення ситуації для Росії, яка складається на фронтах в Україні”, — резюмував він.

Чому ці сценарії з’явились саме зараз

Політичний експертка Олеся Яхно у своєму блозі для Української правди зазначила, що особливістю представлених на Петербурзькому міжнародному економічному форумі сценаріїв майбутнього Росії є різке протиставлення так званих “хорошого” і “поганого” варіантів розвитку подій.

На її думку, автори документа вважають позитивним сценарієм подальше загострення конфлікту із Заходом, прагнення до ліквідації української державності та навіть допускають застосування ядерної зброї.

Водночас “поганий” сценарій фактично є дзеркальним відображенням “хорошого”, хоча прямо про це не йдеться: він передбачає поступове ослаблення і руйнування самої Росії внаслідок власних стратегічних прорахунків, війни та накопичення внутрішніх і зовнішніх криз, які з часом стануть очевидними навіть усередині країни.

“Розумієте? Тут немає ні компромісу, ні прагнення жити в гармонії із самими собою та із зовнішнім світом. Натомість є мотив знищення, що у “хорошому”, що у “поганому” сценаріях. Відповідно, третій сценарій – “інерційний” – виглядає як найменш відірваний, але дуже спрощений. Ми вже сьогодні живемо у реаліях лідерства США та Китаю, і тут РФ якраз посприяла китайському лідерству, коли Пекін заходить у сфери впливу Москви. Але і війна РФ в Україні, і ситуація на Близькому Сході показали велику взаємозалежність усіх з усіма, а не лише вплив Вашингтона та Пекіна. Крім того, менші держави, зіткнувшись із розвалом світопорядку, який тримався якраз на державах-гегемонах, у нових реаліях прагнуть розширити гарантії власної невразливості. Загалом, зазначена доповідь – або спроба й далі торгувати страхом щодо Заходу, або перекласти відповідальність на когось ззовні за свої помилки. Або гібриди стають жертвами своєї гібридності”, – припустила вона.