Для Путіна виходу немає, – NYT пояснили, чому Росія не може так просто піти з України

Після повномасштабного вторгнення у 2022 році система влади в Росії остаточно зосередилася навколо Путіна, а війна стала її головним пріоритетом. Попри зовнішню нібито стабільність, конфлікт поступово виснажує економіку, ресурси та населення країни.

Про це ідеться у матеріалі The New York Times. 24tv.ua

Чому Росія не може так просто піти з України?

Після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році політична система Росії під керівництвом диктатора Володимира Путіна остаточно набула рис гіперперсоналізованої влади. Тож наразі усі ключові рішення концентруються навколо однієї особи – Путіна.

Війна також стала центральним елементом цієї моделі управління, поступово виснажуючи економічні ресурси країни та посилюючи залежність держави від мобілізаційних і фінансових механізмів її підтримки.

Попри нібито стабільність зовні, яку намагається показати російська влада, ситуація в середині держави невтішна. Економіка та суспільство зазнають поступового тиску, ідеться про зростання витрат на війну та соціально-економічне напруження.

Водночас Росія намагається зберігати міжнародні контакти та частково адаптуватись до санкційного середовища, однак довгострокові наслідки такої моделі залишаються невизначеними і все частіше оцінюються як виснажливі для самої держави.

Але увічнення війни – це не те саме, що перемога в ній. Поки його армія ледве здобуває успіхи на передовій, у пана Путіна залишається мало інструментів ескалації, щоб змінити динаміку,
– пишуть автори матеріалу.

Також у NYT зазначається, що примусова мобілізація могла б дати Росії додаткові ресурси для війни, однак із іншого боку таке рішення є політично ризикованим через відсутність підтримки серед населення.

Автори також додали, що використання Росією ядерної зброї розглядається як вкрай небезпечний сценарій, який не гарантує переваги й навпаки – може спричинити різку відповідь Заходу і погіршення відносин із ключовими партнерами.

Путін наразі не може просто завершити війну в Україні та вивести війська з України, оскільки такі рішення важко буде подати як перемогу всередині Росії. У разі зупинки бойових дій нинішній результат виглядав би як дуже обмежений та не відповідний тим втратам, які вже понесла країна.

Через це будь-яке врегулювання без суттєвих здобутків може сприйматись як провал. Це створить для диктатора політичні ризики всередині системи.

Путін, йдеться у виданні, фактично опинився у політичній пастці, яку сам і створив, а разом із ним у цій непростій ситуації опинилась й уся система путінізму. Війна стала частиною цієї системи вже надовго.

Наразі ані керівництво, ані суспільство Росії не має простого варіанту виходу із цієї системи. Водночас невдоволення всередині країни існує, втім, воно радше пов’язане не з готовністю до змін, а з відчуттям, що ця політична реальність затягується і не має кінця.

Сьогодні проти Путіна не існує ані організованого антивоєнного руху, ані реальної політичної опозиції, здатної кинути виклик цій системі. У таких умовах держава може жорстко регулювати суспільне життя.

Водночас у Росії немає чіткого механізму зміни влади чи завершення нинішнього курсу. Окремі прояви невдоволення з’являються, але через відсутність можливості впливати на систему вони залишаються слабкими й швидко придушуються.

Обіцянка сучасної Росії, процвітаючої та відкритої для світу, перетворилася на самовдоволення та оніміння прийняття диктатури та вічності вічних війн. Ця незручна рівновага не може тривати вічно, – йдеться у матеріалі.

Президент Росії, який поступово перетворився на авторитарного лідера, демонструє слабку ефективність у керуванні державою, економікою та довгостроковою стабільністю.

Війна також має прямі наслідки для самої Росії, оскільки поступово впливає на рівень життя її громадян. У такій логіці зміни влади та оновлення системи можливі лише через поступовий демонтаж нинішньої моделі. Чим довше вона зберігається в ослабленому вигляді, тим гострішою може стати боротьба за владу в майбутньому, а відхід чинного лідера потенційно здатен спричинити період нестабільності, попри спроби встановити контроль і порядок.

Зауважимо, ЗМІ пишуть, що президент США Дональд Трамп закликав лідера Китаю Сі Цзіньпіна сприяти відновленню переговорного процесу щодо завершення війни в Україні. Йдеться про спробу використати вплив Пекіна на Москву, щоб повернути Володимира Путіна до перемовин.

Водночас у коментарі 24 Каналу політолог, партнер комунікаційної агенції Good Politics Максим Джигун зазначив, що наразі не бачить ознак готовності Путіна до завершення війни. За його словами, російський лідер продовжує переконувати військове керівництво, що ситуація в Україні нібито стрімко погіршується і переходить у критичну фазу. Водночас, на думку експерта, Путін діє так, ніби сприймає події у викривленій реальності і демонструє рішучість продовжувати війну, не змінюючи обраного курсу.

Також нагадаємо, що 1 червня на міжнародному форумі “Архітектура безпеки” представник Головного управління розвідки Андрій Юсов заявив, що Росія вже давно працює над тим, щоб додатково залучати людей. Зокрема, стосовно іноземних найманців “пробують нарощувати роботу”. Тоді як рекрутингові роботи та мобілізаційні заходи не зупинялися протягом усіх років повномасштабної війни. Юсов також наголосив. що криза через значні втрати на полі бою для Путіна наростає, і очевидно, що керівництво держави буде вживати додаткових заходів